Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 2. п. 2.3

Прогресивні способи установлення та закріплення деталей

Навчальні питання

1. Гідрокопіювальний супорт.

2. Пневматичний та гідравлічний приводи затискних пристроїв. 

3. Затискання заготовок за допомогою самозатискного повідкового патрона.

 

Гідрокопіювальний супорт. До сучасних токарних верстатів за окремим замовленням поставляють гідрокопіювальний супорт, котрий дає змогу обточувати ступінчасті вали й виконувати різноманітні копіювальні роботи із закріпленням заготовки в центрах або в патроні. Застосування такого гідросупорта забезпечує підвищення продуктивності праці на 25 40 %.

Гідрокопіювальний супорт здебільшого розташовують попереду заготовки (рис. 2.10.4). Його встановлюють на поперечних полозках супорта верстата, знявши з нього поворотну плиту й верхні полозки. Для поздовжнього зовнішнього точіння та розточування середню частину копіювального супорта розміщують під кутом 60° до напрямку подачі (рис. 2.10.4, а, б), а для торцевого точіння - під кутом 30° (рис. 2.10.4, в). Від насоса 1 через фільтр 2 масло подається в меншу порожнину А гідроциліндра. Порожнина Б циліндра з'єднана зі слідкувальним пристроєм. Порожнини циліндра сполучаються через отвір у поршні 8. Шток 5 циліндра жорстко закріплено у кронштейні поворотної частини супорта 4. Слідкувальний пристрій являє собою золотник 7, корпус якого розміщено у блоці з циліндром, а сам золотник за допомогою пружини притискується через важіль зі щупом 6 до копіра. Між золотником і виточкою у корпусі слідкувального пристрою утворюється кільцевий прохідний переріз. Якщо золотник висунуто вперед (на схемі - вгору), то вихід масла з великої порожнини циліндра перекривається. У порожнинах циліндра, які сполучені отвором, установлюється однаковий тиск. Проте площа поршня в порожнині А приблизно вдвічі більша за площу поршня в порожнині Б, тому зусилля, що діє на циліндр, напрямлене до оброблюваної заготовки (на схемі - вгору), і супорт рухається вперед до заготовки. Під час натискування на золотник між ним і його корпусом утворюється канал, достатній для пропускання масла з порожнини Б у бак. Тоді завдяки опору в поршневому отворі тиск у порожнині А значно перевищуватиме тиск у порожнині Б, унаслідок чого рівнодійне зусилля на циліндр буде напрямлене від оброблюваної заготовки, і супорт відходитиме назад. Коли канал між золотником і слід-кувальним пристроєм зменшується, то масло, що виходить з порожнини Б, зазнає опору, й тиск у порожнині Б стає вдвічі меншим, ніж у порожнині А. Зусилля, що діють на циліндр, урівноважуються, і копіювальний супорт залишається нерухомим (обробляється циліндрична поверхня). У місцях переходу від циліндричної поверхні до прямокутного торця щуп відхиляється і, натискуючи на золотник, збільшує канал у слідкувальному пристрої, унаслідок чого копіювальний супорт починає відходити від заготовки. Оскільки каретка продовжує рухатися зі сталою швидкістю до передньої бабки, то в результаті додавання цих двох рухів на заготовці утворюється прямий кут. Під час копіювання інших профілів на заготовці відтворюється форма копіра.
У механічних цехах застосовують також гідрокопіювальні супорти, розташовані позаду заготовки (рис. 2.10.5), які дають змогу поєднувати роботу за копіром з проточуванням канавок, зняттям фасок, підрізуванням і нарізуванням різьби. Особливістю верстата є наявність поворотного барабана зі змінними копірами. Не копіювальні операції виконують, вимкнувши гідронасос.

p2 11
Рис. 2.10.5. Схема роботи гідрокопіювального супорта, розташованого позаду заготовки: / - повідковий центр; 2 - поворотний барабан з копірами; З - гідрокопіювальний супорт; 4- передній різцетримач;©,©,© - різці; І...IV- змінні копіри


Пневматичний та гідравлічний приводи затискних пристроїв.
У серійному та масовому виробництві широко застосовуються пневматичні та гідравлічні приводи затискних пристроїв, які дають змогу швидко закріпити або звільнити заготовку без значних фізичних зусиль.
Схему пневматичного приводу токарного патрона зображено на рис. 2.10.6. Стиснене повітря від цехової магістралі під тиском 40...60 МПа потрапляє до вологовіддільника з фільтром, проходить через регулятор тиску з манометром і маслорозпилювач. Далі через розподільний кран 1 стиснене повітря по шлангах спрямовується у приймальну муфту 2, звідки надходить у праву порожнину робочого циліндра 3 й тисне на поршень 4, спричиняючи осьове переміщення тяги 5. Тяга діє на двоплечий важіль б, який змушує переміщуватися затискні кулачки 1 на радіальних пазах корпусу 8 патрона, і таким чином закріплює заготовку. Для звільнення закріпленої заготовки повертають рукоятку розподільного крана й стиснене повітря надходить у ліву порожнину робочого циліндра. Переміщуючись у зворотному напрямку, поршень через тягу та двоплечий важіль розсовує кулачки і тим самим звільняє заготовку. Час на встановлення заготовки й зняття деталі у разі закріплення в пневматичному патроні скорочується вдвічі порівняно із закріпленням у самоцентруючому патроні, він становить 0,1...0,3 хв.

p2 12
Якщо для закріплення заготовки потрібне велике затискне зусилля, вико¬ристовують гідравлічний привід патрона. Через високий тиск у гідравлічній системі можна застосовувати робочі циліндри невеликого діаметра, завдяки чому увесь затискний пристрій набуває компактнішої форми. У схему гідропривода токарного верстата (рис. 2.10.7) входять: гідроагрегат 1, що складається з електродвигуна, насоса та резервуара для масла; нагнітальний трубопровід 2; робочий циліндр 3, зв'язаний тягою 4 з кулачком патрона; золотник 6, яким керує рукоятка 7, і зворотний трубопровід 8 для витікання масла.
Щоб прискорити підведення або відведення заднього центру (чи інструмента, закріпленого в пінолі), задню бабку оснащують пневматичним приводом пінолі - пневмопіноллю (рис. 2.10.8). Корпус 3 пінолі з краном керування 4 кріплять до корпусу задньої бабки. Шток 5, що зв'язаний з поршнем 2, з'єднується з гвинтом пінолі 1. Подовжений кінець гвинта проходить через шток 5. На його кінці закріплюється маховичок 6 пінолі.

p2 13             p2 14    


Затискання заготовок за допомогою самозатискного повідкового патрона.
Надягання та зняття хомутика потребує багато часу, тому раціональнішим є використання самозатискного повідкового хомутика (рис. 1.2.37).
Основною деталлю такого хомутика є кільце 1 і поводок 4, робоча поверхня якого є рифленою і виконана за спіраллю Архімеда. Кільце надягають на зацентровану заготовку, встановлену в центрі. Пружина 5 підтискує робочу поверхню повідка до заготовки. Повертання заготовки вручну примушує рифлі робочої поверхні повідка дещо заглибитися у поверхню заготовки.
Після вмикання обертання шпинделя різець пригальмовує заготовку, тому повідковий палець планшайби затягує поводок в обертання, який і спричиняє обертання заготовки.
Чим більшим є навантаження на різець, тим більше гальмується заготовка, рифлі глибше вдавлюються у поверхню заготовки.
Знімають хомутик поворотом заготовки вручну у зворотний бік.
Більш надійним є самозатискний патрон з трьома ексцентричними кулачками-повідками (рис. 1.2.38).

 p2 15p2 16