Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 8. п. 8.9.

Використання патронів

Навчальні питання

1. Цангові патрони.

2. Використання мембранних патронів

3. Способи закріплення заготовок на верстаті


Цангові патрони застосовують головним чином для закріплення матеріалу у виглядів прутків або для повторного затискання заготовок деталей по попередньо обробленій поверхні. За конструкцією розрізняють цангові патрони з втягуваною, висувною та нерухомою (рис. 34, а—в) цангами. За призначенням цанги поділяють на подавальні та затискні.

p8 38
Подавальна цанга (рис. 35, а) являє собою сталеву загартовану втулку, що має три неповних розрізи, які утворюють пружинні пелюстки, кінці яких підтиснуті один до одного. Форма та розміри отвору подавальної цанги мають відповідати профілю прутка. Подавальна цанга нагвинчується на подавальну трубу, яка отримує осьове пересування для подачі розташованого в ній прутка від приводу. При завантаженні верстата пруток проштовхується між пелюстками подавальної цанги і розсуває їх. Пелюстки притискаються силою своєї пружності до поверхні прутка. При пересуванні подавальної труби пелюстки подавальної цанги під дією сил тертя стискаються і збільшують силу зчеплення при подачі прутка.

p8 39

Затискна цільна цанга може бути виконана у вигляді втулки з 3—6 пружними пелюстками (рис. 2.12.35, в). Цанга з трьома пелюстками застосовується при обробленні заготовок до 3 мм, з чотирма — до 80 мм і з шістьма — понад 80 мм. Кут при вершині конуса цанги зазвичай 30°.

На рис. 35, б показано затискну цангу зі змінними вкладишами. Перед обробленням прутка іншого перерізу послаблюють гвинти 3, установлюють вкладиші 1 потрібного профілю та розміру, орієнтуючи їх по штифтах 2. Для оброблення заготовок малого діаметра застосовують затискні роз'ємні цанги (рис. 35, г), у яких розведення кулачків забезпечується пружинами. У деяких випадках застосовують рознімні цанги зі змінними вкладишами (рис. 35, д), форма і розміри яких залежать від оброблюваного прутка (рис. 35,)

Використання мембранних патронів
Мембранні патрони застосовують, якщо необхідно зробити оброблення партії деталей з більш високою точністю центрування.
У мембранному патроні ріжкового типу (рис. 36, а, б) оброблювану заготовку 1 встановлюють між торцями гвинтів 4, що через ріжки 3 пов'язані з мембраною 2. При прогину мембрани в бік заготовки кінці ріжків з гвинтами розходяться і звільняють заготовку, а при знятті навантаження з мембрани закріплюють її. Настроювання патрона на розмір заготовки та підсилення затискача регулюється пересуванням гвинта.
p8 40
Мембранні патрони чашкового типу дозволяють закріпити заготовку за внутрішню (рис. 36, в) та зовнішню (рис. 36, г) поверхні. Закріплення заготовки в обох випадках відбувається за допомогою мембрани 1 при затягненні гвинта 2.
Способи закріплення заготовок на верстаті
Спосіб установлення та закріплення заготовок на верстаті вибирають у залежності від розмірів, жорсткості та потрібної точності обробки. Заготовки при l/D<4 (де l — довжина оброблюваної деталі, D — її діаметр) закріплюють у патроні, при l/D>4 — у центрах або в патроні з підтисканням заднім центром, при l/D> 10 у центрах верстата або в патроні та центрі задньої бабки з підтримкою люнетом.
Заготовку на токарному верстаті оброблюють у центрах, якщо необхідно забезпечити концентричність оброблюваних поверхонь при переустановленні заготовки для наступного оброблення в центрах на шліфувальному верстаті.
Заготовки закріплюють у центрах із застосуванням токарних оправок 2 (рис. 37), які встановлюють у попередньо оброблений отвір заготовки. На середню частину оправки (рис. 37, а), виконану з малою конусністю (зазвичай 1:2000) і попередньо змащену, встановлюють з натягом заготовку 1. Для створення натягу роблять легкі удари по торцю оправки молотком з мідним наконечником або дерев'яною киянкою з тим, щоб не пошкодити торці оправки і центрові отвори. Лиска 3 оправки служить опорою для болта, яким закріплюють хомутик. При базуванні по цьому способу положення всіх оброблюваних заготовок 4 уздовж осі оправки 1 не однакове і залежить від відхилень розмірів отвору.

p8 41

Заготовку 1 можна закріпити на циліндричній оправці 2 за допомогою гайки 4 та швидкозмінної шайби (рис. 37, б). Зовнішній діаметр гайки зазвичай меншій за посадоковий діаметр оправки, що дозволяє значно скоротити час на зміну заготовки. При цьому способі базування точність оброблення знижується, оскільки деталь установлюється на оправку із зазором.
Коли отвори заготовки мають значно більші відхилення діаметра, застосовують розтискні (цангові) оправки (рис. 37, в). Цанга 5 являє собою втулку, внутрішня поверхня якої конічна, а зовнішня, призначена для базування закріплюваної заготовки 1,— циліндрична.
Цангу із заготовкою пересувають і закріплюють на оправці гайкою 4, а звільнюють протилежною гайкою 6, попередньо ослабивши гайку 4. Пружні властивості цанги 5 забезпечуються наявністю поздовжніх прорізів з обох торців.
Шпиндельну оправку 2 (рис. 37, г) конусною поверхнею встановлюють у шпиндель верстата. Заготовку 1 установлюють на посадкову з прорізями циліндричну поверхню 7. Натяг між циліндричною частиною 7 оправки й оброблюваною заготовкою створюють болтом 8 з конічною головою.
Для закріплення деталей можуть бути застосовані оправки з пружною оболонкою (рис. 37, д). Корпус оправки 2 кріпиться до фланця шпинделя верстата. На корпусі закріплюється втулка 9, канавки якої разом із канавками корпуса утворюють порожнини А, В, С, заповнювані гідропластом. При обертанні гвинта 10 плунжер 11 пересувається, видавлюючи гідропласт з порожнини С в порожнину Л. Тонка стінка втулки під тиском гідропласта деформується, збільшуючи посадковий діаметр втулки і створюючи натяг при закріпленні заготовки 1. Упор 12 обмежує пересування плунжера 11, а пробка 13 закриває отвір, через який виходить повітря при заповненні порожнин оправки гідропластом.