Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 3. п. 3.1.

П. 3.1. Технологія зенкерування і розгортування отворів. Припуски.

Навчальні питання

1. Технологія зенкерування і розгортування отворів

2. Припуски


У багатьох деталях машин важливими елементами конструкції є отвори. Через отвори деталі з'єднуються гвинтами або болтами. Циліндричні отвори є робочими порожнинами деталей, насосів, компресорів. Застосовують їх і для підведення мастила або охолодної рідини. Під час оброблення отворів дотримуються вимог щодо їх точності, прямолінійності осей, правильності геометричної форми, шорсткості поверхні й ін. За формою циліндричні отвори поділяються на гладкі, ступінчасті й канавкові, а також наскрізні та глухі (рис. 1).
p3 1
Зенкеруванням обробляють отвори, попередньо штамповані, литі або просвердлені (рис. 2). Припуск під зенкерування (після свердління) дорівнює 0,5—3 мм на сторону.

p3 2

Зенкери вибирають у залежності від оброблюваного матеріалу, виду оброблюваного отвору (наскрізний, ступінчастий, глухий), діаметра отвору і заданої точності. Отвір, оброблений зенкером, виходить більш точним, ніж оброблений свердлом. Зенкер має три та більше різальні кромки, він міцніший свердла, тому переріз стружки при зенкеруванні виходить тоншим, а подача в 2,5—3 рази більша, ніж при свердлінні.
Зенкерування може бути як попереднім (перед розгортанням), так і остаточним. Зенкерування застосовують також для оброблення заглиблень і торцевих поверхонь.
Для зменшення відведення зенкера від осі отвору (особливо при обробці литих і штампованих глибоких отворів) попередньо розточують (різцем) його до діаметра, що дорівнює діаметру зенкера на глибину, яка дорівнює половині довжини робочої частини зенкера.
Для оброблення високоміцних матеріалів ( σр > 750 МПа) застосовують зенкери, оснащені пластинками з твердого сплаву. При роботі твердосплавними зенкерами швидкість різання в 2—3 рази більша, ніж зенкерами зі швидкорізальної сталі. При обробці матеріалів високої міцності та відливок по корці швидкість різання твердосплавних зенкерів слід зменшувати на 20—30 %.
Розгортання застосовують у тих випадках, коли необхідно отримати точність і якість поверхні вище, ніж це може бути досягнуто зенкером. Розгортка має більше різальних кромок, ніж зенкер, тому при розгортанні зменшується переріз стружки та підвищується точність отвору. Отвори діаметром до 10 мм розгортають після свердління, отвори більшого діаметра перед розгортанням обробляють, а торець підрізають. Припуск під розгортання дорівнює 0,15—0,5 мм для чорнових розгорток і 0,05—0,25 мм для чистових розгорток (рис. 2, б).
При роботі чистовими розгортками на токарних верстатах застосовують хитні оправки, що компенсують розбіжність осі отвору з віссю розгортки. Щоб забезпечити високу якість обробки, свердління, зенкерування (або розточування) та розгортання отвору роблять за одну установку заготовки на верстаті.
Подача при розгортанні сталевих деталей дорівнює 0,5—2 мм/об, чавуна — 1—4 мм/об. Швидкість різання при розгортанні 6—16 м/хв. Чим більший діаметр оброблюваного отвору, тим меншою має бути швидкість різання при однаковій подачі; збільшуючи подачу, швидкість різання знижують.

Контрольні запитання

1. Які ви знаєте види отворів?
2. Які отвори оброблюють зенкеруванням?
3. Від чого залежить вибір зенкера?