Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 9. п. 9.5.

Організація робочого місця та вимоги безпеки при роботі на токарних верстатах

Навчальні питання

1. Робоче місце верстатника

2. Планування робочого місця верстатника

3. Обслуговування робочого місця верстатника

4. Вимоги техніки безпеки

Робоче місце верстатника
Верстат і комплект пристроїв та інструментів, що перебувають у безпосередньому розпорядженні верстатника, разом з певною ділянкою виробничої площі цеха утворюють робоче місце верстатника.
Від оснащення робочого місця і рівня організації праці на ньому значною мірою залежить продуктивність праці верстатника.
За відсутності належної організації робочого місця та його обслуговування, втрати часу на отримання нарядів, інструментів, заготовок, технічної документації тощо, а також простоїв з різних організаційних і технічних причин складають нерідко 20—30 % від усього робочого часу. Правильна організація робочого місця значно впливає і на скорочення допоміжного часу, що витрачається на виконання окремих операцій.
Основними вимогами, що висуваються до організації виробництва на робочому місці, є:
• створення умов для продуктивної роботи;
• максимальна механізація й автоматизація виробничого процесу, усування ручних непродуктивних і стомлюючих операцій;
• безперебійне постачання робочого місця сировиною та матеріалами;
• навчання передовим прийомам праці та підвищення кваліфікації;
• безпека роботи.
Основним обладнанням робочого місця верстатника є верстат або група верстатів з усіма запобіжними та допоміжними пристроями і постійним комплектом частин до нього.
До складу допоміжного обладнання й оснащення робочого місця входять:
• комплект технологічної оснастки постійного користування, що складається з пристроїв, різального, вимірювального та допоміжного інструментів;
• комплект технічної документації, що постійно знаходиться на робочому місці (інструкції, довідники, допоміжні таблиці тощо);
• комплект предметів догляду за обладнанням і робочим місцем (масельнички, щітки для змітання, совки, обтиральні матеріали тощо);
• інструментальні шафи, підставки, планшети, стелажі тощо;
• пересувна або переносна тара для заготовок і оброблених деталей;
• підніжні щітки, табуретки або стільці, номенклатура, конструкції та розміри допоміжного обладнання залежать від типу верстата, типу виробництва, розмірів оброблюваних деталей.
Комплект технологічної оснастки і предметів доглядання за робочим місцем постійного використання встановлюється в залежності від характеру виконуваних робіт, типу верстата і прийнятої системи інструментального господарства в цеху.
Найбільшу кількість такої оснастки мають верстатники-універсали, які працюють в умовах одиничного та дрібносерійного виробництва. Значно менша кількість оснастки на робочому місці мають верстатники механічних цехів серійного та великосерійного виробництва. Розміри та внутрішнє облаштування інструментальних шаф і тумбочок досить різноманітні. В основному вони залежать від номенклатури і кількості технологічної оснастки і предметів догляду за робочим місцем, а також від прийнятого порядку зберігання інструментів і пристроїв змінниками, що працюють на одному верстаті.
Інструментальні тумбочки-шафки найпоширеніші завдяки зручності зберігання інструмента в умовах одиничного та дрібносерійного виробництва. Дуже зручна у використанні тумбочка-шафка з поворотними ящичками (35).
p9 48
В одній половині розташовані поворотні ящички для зберігання різального інструмента, а на стінці дверцят — полички для зберігання вимірювального та слюсарного інструмента. В інший половині шафки зберігають, як правило, невеликі пристрої, технічну документацію та комплект догляду за робочим місцем. На верхній кришці встановлено планшет для креслення оброблюваної деталі та технології її оброблення. Безумовно, порядок розташування допоміжного обладнання в шафку та підтримання його в належному стані цілком залежать від самого робітника. Стелажі, столики, підставки служать для розташування заготовок і оброблюваних деталей в тарі, а також для великих пристроїв (патрони, планшайби тощо).

Планування робочого місця верстатника

Планування робочого місця верстатника має задовольняти таким вимогам:
• найекономічніше використання виробничої площі та скорочення відстаней при русі робочих;
• найраціональніше розташування обладнання та оснащення на робочому місці для забезпечення найсприятливіших умов праці та можливості застосування передових прийомів і методів токарної обробки;
• забезпечення максимальної економії рухів і фізичних зусиль верстатника;
• забезпечення суворого дотримання правил і вимог охорони праці й техніки безпеки.
• Для створення сприятливих умов роботи й виконання зазначених вимог необхідно дотримуватися таких правил:
• усі предмети, що робочий бере правою рукою, мають лежати праворуч від нього, а предмети, що беруться лівою рукою,— ліворуч;
• усе, що може знадобитися частіше, має лежати ближче; все, чим користуються рідше, слід розташовувати далі;
• не можна допускати як скупченості в розташуванні предметів, що обмежують дії робітника, так і розкиданості по робочому місцю, що викликає зайві рухи;
• слід забезпечувати постійність розташування на робочому місці предметів допоміжного обладнання;
• необхідно брати до уваги напрямок рухів, від чого залежить величина докладених зусиль і витрат робочого часу при виконанні трудових прийомів.
Як показують дослідження, через нестачі та недогляд у ремонтному, транспортному, інструментальному та інших видах обслуговування, в загальному фонді робочого часу верстатників втрати в середньому складають 18—20 %.

Обслуговування робочого місця верстатника
Розподіл праці між основними та допоміжними робочими, виділення допоміжних робіт у самостійні функції сприяють підвищенню продуктивності праці основних робітників і якнайповнішому використанню технологічного обладнання.
Обслуговування робочого місця верстатника має передбачати таке:
• звільнення верстатника від допоміжних робіт;
• своєчасне забезпечення робочого місця всім необхідним;
• запобігання можливим неполадкам на робочому місці;
• постійне підтримування чистоти і належного порядку на робочому місці.
Для зв'язку робочих місць з цеховими службами застосовують різні сигнальні пристрої. Сигнали можуть бути звуковими, прапорцевими (кольоровими), семафорними та світловими.
Необхідна технічна документація (креслення, технологічні карти, наряди тощо) має бути заздалегідь доставлена до робочого місця верстатника. Попередньо ознайомившись з кресленням деталі, що підлягає обробці, верстатник може отримати необхідний інструктаж від майстра або технолога.
Велике значення має система постачання робочого місця інструментом, для цього рекомендується доставку його на робоче місце здійснювати спеціальними роздавальником. Окрім того, централізоване заточення інструмента дозволяє також підвищити продуктивність праці.
Зберігання й готовність обладнання до безвідмовної та продуктивної роботи забезпечують щоденним доглядом за робочим місцем.
Велике значення для тривалої та безперебійної роботи верстата має своєчасне та правильне його змащування. Правильне змащування верстата, що є прямим обовязком верстатника, забезпечується правильним вибором мастильних матеріалів, дотриманням термінів змащування, знанням схеми змащування верстата.
Безвідмовна і продуктивна робота обладнання потребує своєчасного ремонту. Всі ремонтні роботи здійснюються робочими групи механіка цеха згідно з затвердженим графіком.
Чистота й порядок на робочому місці перш за все залежать від самого робітника. Він має використовувати захисні пристрої та екрани, щоб не розбризкувалися на підлогу мастило й емульсія і не засмічувалися стружкою та сміттям робоче місце та проходи.
Доставка до робочого місця заготовок і видалення оброблених деталей мають виконуватися підсобними робітниками.
У серійному й одиничному виробництві для транспортування заготовок використовують візочки, електрокари, а в масовому — транспортери, ковзани, скати й рольганги.

Вимоги техніки безпеки

Високі вимоги стосовно техніки безпеки на токарному верстаті ставляться до конструкції пристроїв для затискання заготовок. У всіх пристроїв, як спеціальних так і нормалізованих, мають бути закриті кожухом усі виступаючі частини. Крім того, має бути виключена можливість самовідгвинчування увернутих деталей пристроїв, патронів і планшайб. Щоб убезпечити робочого від захоплення одягу та удару виступаючими обертовими частинами, використовують огородження, передбачені конструкцією пристроїв або спеціальними огородженнями, встановленими на верстаті.
Найпростішу конструкцію огородження кулачкового патрона наведено на рис. 2.7.36. Кожух огородження (рис. 36) шарнірно з'єднаний з пальцем, закріпленим у корпусі передньої бабки. При установці та знятті деталей кожух відкидають (рис. 36), а під час роботи патрон закривають опусканням кожуха (рис. 37). Суттєвим недоліком такого і подібного до нього огородження є ускладнення при заміні патрона або пристрою, а саме: кожух необхідно зняти і потім знову встановити.

 p9 49

При роботі на високих швидкостях особливу увагу слід приділити правильному та надійному закріпленню деталей в патронах і в центрах. Для цього необхідно:
• не допускати оброблення несиметричних заготовок без балансувальних пристроїв;
• при обробленні в патронах довгих заготовок застосовувати підтискання їх центром бабки або встановлювати люнети;
• стежити за станом центрів і центрових отворів, а також за відповідністю застосовуваних центрів умовам роботи;
• стежити за станом патронів і пристроїв, своєчасно усуваючи неполадки.
При точінні різцем утворюється стружка надламу і сколювання, а також зливна. В залежності від виду стружки слід вжити заходів захисту робітника.
Найбільша кількість травм завдається відлітаючою стружкою, тобто стружкою надламу та сколювання. Травмуються головним чином обличчя та очі. Відлітаюча стружка утворюється при точінні чавуну, бронзи, деяких латуней і легких сплавів, а також в'язких матеріалів різцями, оснащеними стружкодробильними пристроями.
Ефективними засобами захисту обличчя та очей від відлітаючої стружки є захисні окуляри, маски, захисні прозорі щитки, екрани або огородження, спеціальні стружковідвідники та стружковловлювачі. Окуляри являють собою надійний засіб для захисту очей, але не захищають обличчя, шию та руки. Крім того, тривале користування окулярами пов'язане з деякими незручностями для робітника, оскільки скельця вкриваються пилом, запотівають. Тому краще застосовувати окуляри відкритого типу з бічними скельцями. Застосування захисних окулярів при обробленні крихких матеріалів обов'язкове, якщо не передбачено інших огороджувальних засобів.
При великих швидкостях різання (100—120 м/хв) рекомендується застосування прозорих півмасок і щитків, що закривають обличчя або більшу його частину.
Захисні пристрої та огородження є більш надійними засобами захисту робітника від стружки, що розлітається. Найпростішим захисним пристроєм можуть бути щитки, встановлені на різцетримачі. Для захисту робітників поряд від стружки застосовують суцільні або сітчасті переносні екрани або стаціонарні (наприклад, на верстаті мод. 16К20).
При обробленні особливо крихких матеріалів на високих швидкостях застосовують пилостружковловлювачі. Це ефективні засоби захисту, що потребують спеціального різального інструмента, оправок і державок, що обмежує їх застосування.
Зливна стружка небезпечна внаслідок того, що вона сходить з різця суцільною стрічкою, обвиває частини верстата, оброблювану деталь, рукоятки керування тощо. Щоб прибрати таку стружку, робочий має або зупинити верстат або безперервно спрямовувати її гачком в безпечне пісце, що стомлює, призводить до втрат часу й небезпечно. Найефективнішими способами боротьби з небезпекою від зливною стружкою є стружкозавивання та стружкоподрібнення, що забезпечуються спеціальною конструкцією різців.
Методи обережності при роботі на верстаті:
• верстатник має працювати тільки справним інструментом;
• різці слід закріплювати надійно з мінімальним вильотом;
• перед зупинкою верстата вимикати спочатку подачу, а потім відвести різець із зони різання;
• перед початком роботи перевірити стан верстата і тільки після цього ввімкнути електродвигун;
• при роботі з люнетом і необертовим центром задньої бабки робити своєчасне змащування кулачків і центрового отвору;
• неприпустимо гальмувати патрон руками;
• заборонено працювати в незастебнутому одязі;
• про всі несправності негайно повідомляти майстра.
Безумовно, це далеко не повний перелік правил техніки безпеки. У кожному цеху є спеціальні інструкції з техніки безпеки, в яких, окрім загальних вимог техніки безпеки, наведено специфічні, властиві даному цеху.
Інструктаж на робочому місці проводить майстер через кожні три місяці роботи.