Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 2. п. 2.2

Чистове оброблення зовнішніх торцевих поверхонь

Навчальні питання

1.Інструмент для підрізання торцевих поверхонь

2.Встановлення і закріплення заготовок

3.Підрізання торцевих поверхонь

4.Обробка уступів великої висоти

5.Вибір режимів різання

6.Контроль оброблених торців та уступів

 

Інструмент для підрізання торцевих поверхонь

Для обточування застосовують підрізні і прохідні упорні різці.

При точінні торцевих поверхонь підрізний різець встановлюють точно по центру, оскільки інакше поверхня торця не буде оброблена до кінця і залишиться виступ.

Встановлення і закріплення заготовок

При обробці великих торцевих поверхонь слід застосовувати верстат з безступінчастий регульованою частотою обертання, що дозволить зберігати постійній швидкість різання. Установку і закріплення деталей при підрізуванні торців і уступів проводять в основному тими ж способами, що і при подовжньому обточуванні. Короткі деталі закріплюють в патроні; довгі деталі встановлюють в центрах. Крупні і довгі деталі встановлюють і закріплюють одним кінцем в патроні, а інший кінець підтримують заднім центром.

Прутки і довгі заготовки невеликих діаметрів (до 50 мм) зазвичай встановлюють через крізний отвір шпинделя, висуваючи заготівку на необхідну довжину.

Підрізання торцевих поверхонь

При обточуванні торцевих поверхонь різець переміщається поперечним супортом.

Точіння торцевих поверхонь проводять як від зовнішньої бічної поверхні до центру заготівки, так і навпаки. Якщо заготовки мають на зовнішній поверхні тверду кірку, різець подається від центру заготівки до периферії, попереджаючи цим передчасний знос ріжучої кромки. Для обробки торців застосовують прохідний наполегливий різець, що дозволяє проводити як подовжнє, так і торцеве точіння поверхонь (мал. 113, а).

 p2 7

Особливу увагу слід приділяти заточуванню різця по задній поверхні і його точному закріпленню, щоб уникнути тертя різця об заготівку (мал. 113, б).

 При підрізуванні торців деталей, що встановлюються в центрах, звичайний центр не слід застосовувати, оскільки можна пошкодити ріжучу кромку різця. У цих випадках ставлять упорний напівцентр (мал. 113, в), що забезпечує вільне підведення різця для підрізування всього торця з подачею від зовнішньої поверхні до центру.

Підрізування торців деталей, що закріплюються в патроні, доцільно проводити не підрізним, а прохідним упорним різцем з подачею різця від периферії до центру і навпаки. Останній має масивнішу ріжучу частину і допускає вищі режими різання.

На мал. 113, г показано підрізування уступу висотою до 5 мм за один робочий хід при подовжній ручній подачі. В цьому випадку використовують прохідний упорний різець з багатогранною непереточуваною пластиною з твердого сплаву. При підрізуванні уступу висотою більше 5 мм підрізування проводять за декілька робочих ходів.

Обробка уступів великої висоти

Обробку уступів великої висоти проводять за декілька робочих ходів, поєднуючи подовжню подачу з поперечною. При підрізуванні великої кількості однакових деталей з уступами застосовують упори, що обмежують переміщення різця.

 

p2 8

При обробці деталей ступінчастої форми по упорах, коли потрібно витримати довжини окремих ступенів незалежно від глибини центрових отворів, застосовують плаваючі центри (мал. 114). Центр 4, змонтований усередині корпусу 1, вставляють в конічний отвір шпинделя передньої бабці. Пружина 5 прагне віджати центр управо і створити контакт центру із заготівкою.

 

Заготовка при натиску пиноли задньої бабки доводиться торцем до загартованого упору 3, прикріпленого до торця корпусу. Після цього плаваючий центр стопориться болтом 2 на час обробки даної заготівки. При установці чергової заготовки болт повинен бути звільнений від стопора. Притримуючи деталь рукою, відводять задній центр і встановлюють чергову заготовку. Деталі з декількома уступами контролюють за допомогою шаблонів, лінійки або нутроміра.

Вибір режимів різання

При підрізуванні торців і уступів припуски залежно від довжини і діаметру заготовки визначають по табл. 5. 

p2 9

 

Подачу при чорновому і чистовому точінні торців і уступів визначають, виходячи з глибини різання, шорсткості поверхні і физико-механических властивостей заготівки. При цьому менше значення подачі береться для міцніших матеріалів. Швидкість різання при підрізуванні торців не постійна і зменшується до центру деталі у міру зменшення діаметру обробки. При підрізуванні торців швидкість різання визначається залежно від зовнішнього діаметру заготівки.

Контроль оброблених торців та уступів

Прямолінійність торцевої поверхні перевіряють за допомогою лінійки, яку прикладають до обробленої поверхні (мал. 115, а).

 

Виявлений просвіт (зазор) між поверхнею, що перевіряється, і лінійкою можна визначити «на око» або щупом. Правильність розташування уступів по довжині валу перевіряють лінійкою (мал. 115,б), нутроміром (мал. 115, е) або глибиноміром (мал. 115, г). При серійному виробництві або великих партіях деталей уступи перевіряють шаблонами (мал. 115, д).

 

1.Інструмент для підрізання торцевих поверхонь
Для обточування застосовують підрізні і прохідні упорні різці.
При точінні торцевих поверхонь підрізний різець встановлюють точно по центру, оскільки інакше поверхня торця не буде оброблена до кінця і залишиться виступ.
2.Встановлення і закріплення заготовок
При обробці великих торцевих поверхонь слід застосовувати верстат з безступінчастий регульованою частотою обертання, що дозволить зберігати постійній швидкість різання. Установку і закріплення деталей при підрізуванні торців і уступів проводять в основному тими ж способами, що і при подовжньому обточуванні. Короткі деталі закріплюють в патроні; довгі деталі встановлюють в центрах. Крупні і довгі деталі встановлюють і закріплюють одним кінцем в патроні, а інший кінець підтримують заднім центром.
Прутки і довгі заготовки невеликих діаметрів (до 50 мм) зазвичай встановлюють через крізний отвір шпинделя, висуваючи заготівку на необхідну довжину.
3.Підрізання торцевих поверхонь
При обточуванні торцевих поверхонь різець переміщається поперечним супортом.
Точіння торцевих поверхонь проводять як від зовнішньої бічної поверхні до центру заготівки, так і навпаки. Якщо заготовки мають на зовнішній поверхні тверду кірку, різець подається від центру заготівки до периферії, попереджаючи цим передчасний знос ріжучої кромки. Для обробки торців застосовують прохідний наполегливий різець, що дозволяє проводити як подовжнє, так і торцеве точіння поверхонь (мал. 113, а).

 

p2 10


Особливу увагу слід приділяти заточуванню різця по задній поверхні і його точному закріпленню, щоб уникнути тертя різця об заготівку (мал. 113, б).

 


При підрізуванні торців деталей, що встановлюються в центрах, звичайний центр не слід застосовувати, оскільки можна пошкодити ріжучу кромку різця. У цих випадках ставлять упорний напівцентр (мал. 113, в), що забезпечує вільне підведення різця для підрізування всього торця з подачею від зовнішньої поверхні до центру.
Підрізування торців деталей, що закріплюються в патроні, доцільно проводити не підрізним, а прохідним упорним різцем з подачею різця від периферії до центру і навпаки. Останній має масивнішу ріжучу частину і допускає вищі режими різання.
На мал. 113, г показано підрізування уступу висотою до 5 мм за один робочий хід при подовжній ручній подачі. В цьому випадку використовують прохідний упорний різець з багатогранною непереточуваною пластиною з твердого сплаву. При підрізуванні уступу висотою більше 5 мм підрізування проводять за декілька робочих ходів.