Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 7. п.7.6.

Обробка поверхонь методами пластичного деформування

 

Тонка пластична деформація обробленої поверхні алмазним вигладжуванням знижує шорсткість до значень 0,02—0,16 мкм при незначному зміцненні поверхневого шару, при обкочуванні Ra = 0,4—0,05 мкм, але при цьому цей наклепаний шар металу йде на глибину до 3 мм, чим забезпечується підвищення твердості обробленої поверхні до 30 %.
Поверхневий шар деталі для зміцнення після чистового обточування різцем обкочують роликом. Гладенький сталевий загартований ролик 1 з полірованою поверхнею (рис. 2.5.11.) установлюють у державці 2, яку закріплюють у різцеву головку верстата. Обкатуваній деталі надають обертального руху зі швидкістю 25—30 м/хв, а державці з роликом — рух поздовжньої подачі, вправо і вліво. Величина подачі 0,5—1,5 мм/об, у залежності від потрібної чистоти поверхні. Обкатування роликом роблять, злегка натискаючи на обкатувану поверхню деталі; кількість проходів ролика — 3—5.
p7 11
Обкатування роликом викликає пластичне деформування нерівностей (гребінців), які при цьому згладжуються, в результаті чого забезпечується шорсткість (Ra 0,63—0,16) і зміцнення обкатаної поверхні.
Для зменшення зносу ролика застосовують інтенсивне змащення поверхонь ролика та деталі веретенним або машинним мастилом, змішаним в однакових частках з гасом.
Для обкатування поверхні роликом не потрібно спеціального припуску, оскільки при цьому геометрична форма деталі та її розміри не змінюються.
Слід мати на увазі, що обкатування роликом не може застосовуватися для виправлення неточностей механічної обробки.
Оброблення зовнішніх поверхонь роблять обкатуванням, а внутрішніх — розкачуванням. Ці способи не мають принципової різниці, але інструменти для них мають конструктивні особливості. Інструмент для зовнішнього обкатування (рис. 12) установлюють у різцетримач хвостовиком 12. Обкатування оброблюваної поверхні роблять кулькою 8, яка упирається в зовнішню обойму роликового підшипника 9, насадженого на вісь 10, і утримується від випадіння ковпачком 11 зі стопором 7. Під дією зусилля обкатування кулька 8 відтискається і пересуває піноль 6 у розточці корпуса 4, стискаючи пружину 3, яка, з одного боку, упирається в підп'ятник 5, а з іншого — в пробку 1, якої регулюють силу стиску пружини. Піноль 6 утримується від розвертання в корпусі 4 болтом 2. На рис. 13 показано інструменти для обкатування та розкачування інших конструктивних виконань.

 

p7 12
p7 13
Інструмент, закріплений у різцетримачі, підводять супортом до обробленої поверхні до зіткнення її з кулькою, а потім пересувають інструмент на 0,5—0,8 мм, створюючи натяг. Установлюють частоту обертання шпинделя в межах 1200—1500 хв-1 (v = 20—25 м/хв) і поздовжню подачу, що дорівнює 0,3—1,5 мм/об, вмикають верстат і роблять 2—3 поздовжніх робочих ходів вправо і вліво. Охолодження роблять веретенним мастилом. Замість кульок можна застосовувати ролики. Кульки та ролики для обкатування (розкачування) можуть бути із загартованої сталі та твердого сплаву.