Токар. Спеціальна технологія. 3 розряд. Тема 4. п. 4.2.

Способи перевірки якості обробки конічних поверхонь

Конічні поверхні вимірюють кутомірами, калібрами та шаблонами.
Універсальний кутомір. Універсальним інструментом для вимірювання конусів є кутомір системи Семенова (рис. 2.4.6). Він складається з основи 4, на якій нанесено основну градусну шкалу, і сектора 6 із нанесеним на ньому ноніусом 7. Сектор можна обертати по основі. За допомогою державки 9 на секторі можна закріпити косинець 2, на якому за допомогою державки 3 закріплюється знімна лінійка 1. Лінійка 8 жорстко пов'язана з основою 4. Гвинт 5 служить для скріплення сектора 6 з основою. Показання кутоміра відраховуються за основною шкалою та ноніусом. Найменший відлік за ноніусом дорівнює 21.

p4 10
Кутові шаблони. Якщо потрібно обробити конус за зразком, то для порівняння конусності можна користуватися установним кутовим шаблоном (малкою). Такий шаблон може складатися з двох лінійок (рис. 2.4.8, а) або косинця 1 та лінійки 3 (рис. .8, б), з прорізами для з'єднувального гвинта 2. Від'єднавши гайку гвинта, можна косинець і лінійку поставити під необхідним кутом один до одного (рис. 2.4.8, б). Коли малку встановлено на певний кут і гвинт затягнуто гайкою, її накладають на вимірювану деталь і переглядають на світло, спостерігаючи, чи збігаються грані косинця та лінійки з конічною поверхнею. Якщо при накладанні малки на деталь між гранями косинця та лінійки і конічною поверхнею помітні просвіти, це означає, що конічна поверхня виготовлена неправильно.
p4 11

Калібри для перевірки конічних поверхонь. Для найточнішої перевірки при великому випуску деталей застосовують спеціальні калібри: для зовнішніх конусів калібр-втулку (рис. 9, а) та для конічних отворів калібр-пробку (рис. 10).

p4 12

Порядок перевірки зовнішнього конуса. Конус і втулка мають бути ретельно очищені від бруду та стружки. На перевірюваній поверхні деталі проводять крейдою або олівцем дві-три лінії уздовж твірної конуса. Потім на конус надягають калібр-втулку (рис. 2.4.9, б) і злегка повертають її з невеликим натисненням, у результаті якого на сполучених ділянках конуса ці лінії зітруться. Знявши втулку, дивляться, як стерлися ці лінії. Якщо лінії зітруться нерівномірно, це означає, що конус деталі оброблений неточно, і необхідно його виправити. Стирання ліній у меншого діаметра конуса покаже, що кут конуса малий, і, навпаки, стирання ліній у великого діаметра покаже, що кут конуса великий.

Діаметри зовнішнього конуса перевіряють тим самим калібром-втулкою. Якщо конус оброблений правильно, то при надяганні на нього втулки торець конуса має збігатися з рискою на зрізаній частині втулки (рис. 9, б). Якщо торець конуса не дійде до риски, необхідна подальше його оброблення; якщо, навпаки, торець конуса буде вліво від риски, то деталь є браком.
Перевіряють конічні отвори аналогічним способом. Для перевірки конічного отвору калібр-пробку, що має дві риски (рис. 10), вводять з легким натисканням в отвір і відзначають, чи не хитається калібр в отворі. Відсутність хитання показує, що кут конуса правильний. Упевнившись у цьому, переходять до перевірки діаметрів конічного отвору. Для цього спостерігають, до якого місця калібр увійде в перевірюваний отвір. Якщо кінець отвору збігається з однією з рисок або знаходиться між рисками калібру, то розміри конуса правильні. Однак може статися, що калібр увійде в отвір так глибоко, що обидві риски увійдуть в отвір. Це показує, що діаметр отвору більший за заданий. Якщо обидві риски виявляться поза отвором, то діаметр отвору менший за потрібний.